Лікарняні під час дистанційної роботи

Останнім часом у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 роботодавці вимушені були змінити умови праці, обираючи нові форми співпраці: "виконання роботи вдома", "надомна праця", "гнучкий режим робочого часу", "віддалений доступ", "дистанційна робота".

При дистанційній роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, правила внутрішнього трудового розпорядку на них не поширюються і оплата праці здійснюється за фактично виконану роботу.

Проте така форма співпраці існувала ще з радянських часів, що підтверджується Положенням про умови праці надомників, затвердженим Держкомітетом СРСР по праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 № 275/17-99. Згодом наказом Міністерства праці та соціальної політики від 04.10.2006 № 359 було затверджено Методичні рекомендації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу.

Отже, коронавірус змусив законодавців згадати забуте добре минуле, підкріпивши таку форму співпраці нормативними актами, зокрема:

• Підпунктом 1) п.2 розділу II. Прикінцеві положення Закону України від 17.03.2020 № 530 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" встановлено, що роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.
• Пунктом 6 Закону України від 30.03.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено кардинальні зміни до ст.60 КЗпП "Гнучкий режим робочого часу" щодо можливості запровадження дистанційної (надомної) роботи та встановлення гнучкого режиму робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом. Така форма співпраці може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.
• Пунктом 1 Постанови КМУ від 25.03.2020 № 256 "Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв’язку із загостренням ситуації, пов’язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено, що під час карантину працівникам, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, зберігаються займана посада, умови оплати праці та соціальні гарантії; виконання такої роботи не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав державних службовців та працівників.

Таким чином, на працівників, які виконують роботу дома, в повній мірі поширюється законодавство про працю з урахуванням специфіки та особливостей застосування дистанційного режиму роботи, які обумовлюються у трудовому договорі (наказі по підприємству). Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Відповідно до ст.18 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV  страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту). Право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи, включаючи час випробування та день звільнення.

Працівник має право наполягати на оформленні листка непрацездатності, оскільки Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ України від 13.11.2001р. № 455, не містить заборони видавати лікарняні працівникам-надомникам.

Аудит кадрового обліку