Облікова політика підприємства

Облікова політика підприємства - низка правил, принципів, домовленостей та практик застосування при веденні бухгалтерського обліку та складанні й поданні фінансової звітності, що закріплені в Наказі/Положенні про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку (далі - Наказ).

Обов'язкова наявність Наказу на підприємстві закріплена в ч.5 ст.8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому підприємство самостійно визначає доцільність застосування міжнародних стандартів, крім випадків, коли обов'язковість їх застосування визначена законодавством.

Облікова політика є елементом системи організації бухгалтерського обліку на підприємстві, відповідальність за який несе посадова особа відповідно до установчих документів.

Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, з урахуванням вимог національних /міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Обрана підприємством облікова політика застосовується всіма філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами незалежно від їх місцезнаходження.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними /міжнародними стандартами фінансової звітності і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.  Облікова політика може бути змінена, як правило, з початку року.

У документі наводяться лише ті принципи, методи і процедури щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також попередні оцінки, які використовуються підприємством з метою розподілу витрат.

Що повинно відображатися в обліковій політиці підприємства:

• метод амортизації необоротних активів, їх вартісні ознаки та підходи до їх переоцінки/дооцінки;
• підходи до віднесення витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта основних засобів до первісної вартості або витрат звітного періоду;
• критерії розмежування об’єктів операційної нерухомості та інвестиційної нерухомості;
• метод оцінки вибуття запасів та порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат;
• застосування 8 або 9 класу витрат;
• метод обчислення резерву сумнівних боргів;
• перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;
• порядок виплат, які здійснюються за рахунок прибутку;
• порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг, робіт за будівельним контрактом;
• сегменти діяльності, пріоритетний вид сегмента, засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;
• перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;
• перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
• дату визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;
• базу розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;
• кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності;
• підходи до класифікації пов’язаних сторін;
• дату включення простих акцій, випуск яких зареєстровано, до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу;
• дату первісного визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу;
• складання окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства;
• періодичність та об’єкти проведення інвентаризації;
• визначення одиниці аналітичного обліку запасів;
• спосіб складання звіту про рух грошових коштів.

Наказ про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку може бути прийнятий як базисний на час діяльності підприємства, до якого за потреби вносяться зміни з визначеного часу. У разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.

Розробка облікової політики